Емілі Тафт Дуглас — конгресвумен, активістка руху за громадянські права, феміністка. Протягом усієї своєї політичної кар’єри вона виступала за міжнародне співробітництво задля збереження миру і культурного обміну, пише chicago-yes.com.
Дитячі та юнацькі роки
З’явилася на світ Емілі в Чикаго 10 квітня 1899 року. Вона друга з трьох доньок Лорадо та Ади, внучка Карлоса Тафта. Батько Емілі був видатним скульптором і викладачем, а дідусь — шанованим професором геології в Іллінойському університеті. З раннього дитинства дівчинка часто подорожувала зі своєю родиною Європою. У 1919 році Емілі здобула ступінь доктора філософії в Чиказькому університеті. Далі вступила до Американської академії драматичного мистецтва. У 1926 році після її закінчення почала працювати в театрі та дебютувала у бродвейській постановці «The Cat and the Canary».
Під час Першої світової війни Лорадо Тафт був членом Ліги примусу до миру («League to Enforce Peace»). Емілі перебувала під сильним впливом батька, також була вражена планами президента Томаса Вудро Вільсона щодо створення Ліги Націй. Коли батько помер, Тафт пообіцяла собі зробити все те, до чого так прагнув Лорадо за життя.
Представниця Іллінойсу
У 1931 році Емілі вийшла заміж за професора економіки Чиказького університету Пола Х. Дугласа, з яким поділяла інтерес до соціальних реформ. У 1933 році жінка народила доньку Джин. Поки її чоловік займався політикою міста і штату, Дуглас добровільно працювала в Лізі жінок-виборців Іллінойсу. Незабаром її призначили в ній секретарем. Емілі організувала й очолила департамент уряду та зовнішньої політики ILWV. У 1942 році її чоловік пішов служити в морську піхоту, а вона стала виконавчим секретарем Чиказького центру міжнародних відносин.
У 1944 році Емілі балотувалася до Конгресу від демократів як представниця штату Іллінойс і перемогла Стівена Дея. Коли вона вперше виступила в Палаті представників, її назвали «джентльменом з Іллінойсу».
Дуглас також працювала в Комітеті закордонних справ Палати представників. Вона стала співавтором закону про передачу ООН функцій з контролю над озброєннями й скасування атомної зброї. Як представниця, яка дуже цікавиться зовнішньою політикою, вона наголошувала на важливості взаємодії США з іншими країнами та доктрині колективної безпеки.
Дуглас також голосувала проти створення постійної комісії з розслідування антиамериканської діяльності, виступала за призов медсестер у збройні сили.
Заслуги на посаді сенаторки
У 1948 році Емілі Дуглас обрали сенаторкою США від Іллінойсу. Цю посаду вона обіймала до 1967 року. Саме тоді Дуглас почала проводити кампанії на підтримку свого чоловіка, виступала як його політичний радник. Також вона організувала щомісячні радіо- і телепередачі чоловіка для його виборців в Іллінойсі. А ще часто виступала на мітингах, громадських форумах, обговорюючи нагальні суспільні проблеми. Така активна соціальна діяльність
У 1951 році Дуглас представляла США на конференції ООН з питань освіти, науки й культури. У 1965 році вона приєдналася до Мартіна Лютера Кінга-молодшого під час маршу за виборчі права афроамериканців у Сельмі, штат Алабама.
Працюючи в політиці, Емілі встигала писати твори. Вона опублікувала кілька книг, зокрема популярну дитячу казку «Appleseed Farm» (1948), збірку есеїв «The Story of the Women Who Helped Shape America» (1966).
Бувши релігійним і політичним лібералом, Емілі Дуглас була членом унітаріанської церкви у Вашингтоні. У 1950–1965 роках відвідувала універсалістську церкву «Cedar Lane» у Бетесді, штат Мериленд.
У 1969 році в Емілі стався інсульт і на цьому її політична кар’єра припинилася. Вона стала допомагати чоловікові в написанні автобіографії «In the Fullness of Time» (1971). 28 січня 1994 року Емілі Дуглас померла, залишивши за собою велику кількість важливих політичних досягнень.