Вільям Гейл Томпсон відомий не тільки в Чикаго, а й далеко за його межами. За весь час у політиці він заробив собі погану славу. Історики відносять його до найбільш неетичних мерів в американській історії, а жителі Чикаго вважають найгіршим мером, за якого процвітала корупція і вбивства. Всьому виною те, що Томпсон тісно співпрацював з Аль Капоне та іншими гангстерами, пише chicago-yes.com.
Юнацькі роки
З’явився на світ Вільям у Бостоні, штат Массачусетс. Після його народження сім’я переїхала до Чикаго. Батько хлопчика працював полковником і був успішним підприємцем.
Томпсон навчався в державній школі Чикаго, а також додатково відвідував курси в Fessenden School і Metropolitan College. Далі він планував вступити до Єльського університету, але в 14 років переїхав до Вайомінгу, де почав займатися скотарством. У 21 рік юнак накопичив статки в 30 000 доларів.
У 1892 році пішов із життя його батько, і він повернувся до Чикаго. Далі Вільям вступив до Іллінойського атлетичного клубу та Американського клубу спортсменів. Незабаром його призначили капітаном команд з водного поло та футболу.
Перші кроки в політиці, мер Чикаго
У 1900 році Томпсон став олдерменом 2-го округу. З 1902 року по 1904 рік був членом Ради уповноважених округу Кук. У цей період він разом із Фредеріком Ландіном сформували політичний альянс.
У 1915 році Томпсона обрали 41-м мером Чикаго. У своїй інавгураційній промові він повідомив про наміри розвинути Чикаго, боротися з корупцією, і наголосив на важливості громадської безпеки, за якою стежить поліцейське управління Чикаго. Також пообіцяв своїм виборцям знизити ціни на бензин, покращити громадський транспорт, збільшити кількість робочих місць на державних підприємствах.
У 1920-ті роки в Чикаго правили гангстери — спочатку Джонні Торріо, а потім його наступник Аль Капоне. Мера Томпсона підозрювали в тому, що він співпрацював з Торріо і Капоне, але ніхто не міг цього довести. Адже тоді поліція була безсила в боротьбі з організованою злочинністю, тому хабарництво і корупція процвітали.
На початку Першої світової війни Томпсон був затятим прихильником німецької та антибританської політики. За це його прозвали «кайзерівським Біллом». У цей період він влаштовував публічні спалення книг — знищуючи підручники, вилучені з державних шкіл.
Не бракувало меру й ексцентричності. Він дуже любив вирізнятися з-поміж інших, і дозволяв собі те, що не робили раніше його попередники. Наприклад, одного разу в’їхав до зали засідань міської ради на коні. У 1923 році Томпсон склав свої повноваження і зовсім зняв свою кандидатуру з виборів, гарантувавши перемогу демократу Вільяму Деверу. Це все було неспроста. У 1923 році справи у Білла пішли шкереберть. Суддів, яких він раніше підтримував, не обрали, його законопроєкт про «п’ятицентовий тариф» відхилили. Крім цього, він програв позов газеті «Tribune» і прокурор штату розпочав розслідування за звинуваченням Томпсона в шахрайстві.
У 1927 році, коли все вщухло, Томпсон знову почав балотуватися в мери. Девер твердо стояв на боці закону і порядку, і принципово стежив за дотриманням Сухого закону. Томпсон у своїй перевиборчій кампанії пообіцяв відкрити в Чикаго таверни й зрештою люди йому знову повірили.
Ставши вдруге мером, він, як і раніше, дозволив гангстерам вільно керувати містом. Томпсон повністю ігнорував злочинність і свавілля, зосередившись на власних проблемах. У 1931 році мер зазнав поразки на виборах від Антона Чермака. У 1936 році він балотувався на посаду губернатора Іллінойсу, проте отримав лише 3% голосів.
19 березня 1944 року Вільям Томпсон помер у готелі «Blackstone» у віці 76 років. На момент смерті його статки становили 2,1 мільйона доларів.