Чикаго відіграло велику роль у Першій і Другій світових війнах. Місцеві фабрики активно виробляли товари для солдатів, а численні військові навчальні заклади готували тисячі юнаків і дівчат до захисту демократії від небезпек тиранії. Крім того, в Чикаго розташовувалася військова тренувальна база, а місцеві жителі згуртувалися і всіма силами надавали допомогу нужденним: вдовам, дітям сиротам, пише chicago-yes.com.
Заснування заводу та школи резерву
На авіабудівному заводі «Douglas» під час Першої та Другої світових воєн було вироблено близько 655 вантажних літаків, які використовувалися для військових потреб. Після закінчення воєн його перетворили на комерційний аеропорт Orchard Field, який тепер має назву аеропорт О’Хара.
У 1916 році пірс Navy Pier був відомий як муніципальний пірс, створений для розважальних і комерційних цілей судноплавства. За два роки до його відкриття в Європейських країнах уже точилися бойові дії. Перед вступом Америки в Першу світову війну військово-морський флот розпочав велику програму навчання, яка збільшила чисельність ВМС США з приблизно в 1916 році 59000 моряків до 530000 до 1918 року. Важливо відзначити, що це успішне починання відбулося завдяки допомозі та співпраці політичних, ділових і професійних лідерів Чикаго, які об’єдналися і почали вести співпрацю з ВМС США, що в підсумку призвело до заснування на муніципальному пірсі Школи резерву ВМС США. Незабаром у місті почали з’являтися й інші заклади, які готували ефективних офіцерів, що поповнювали військові та вантажні транспорти. Сміливі, сповнені мужності молоді люди служили з честю і відзнакою. У листопаді 1918 року із закінченням війни потреба в морських офіцерах відпала, і пірс повернувся до свого початкового призначення. У 1927 році його перейменували на Navy Pier на честь внеску тисяч відважних моряків торгового флоту, які жили, працювали, навчалися і відправлялися з Чикаго на фронт.
Під час Другої світової війни місто спрямувало всі свої зусилля на зведення нових і переобладнання наявних підприємств для виробництва військової продукції, яку відправляли на фронт. Таким чином, Чикаго стало другим містом після Детройта за оцінювальною вартістю випуску військової продукції. Протягом війни понад 1400 підприємств виробляли все необхідне для військових. Завод «Dodge», підрозділ корпорації «Chrysler», побудував фабрику вартістю 100 мільйонів доларів для виробництва бомбардувальників В-29 Superfortress, яка на той час вважалася найбільшою у світі. Інші компанії переобладнали вже наявні у них заводи для виробництва військових товарів: пайків, торпед, електронного обладнання та багато чого іншого.
Але всім цим фабрикам і підприємствам була потрібна додаткова робоча сила, щоб допомогти виробити велику кількість товарів. У відповідь на заклик нації про допомогу десятки тисяч цивільних осіб долучилися до цієї роботи. Афроамериканці, американці японського походження та представники інших різних етнічних чиказьких громад, а також тисячі жінок стали легко виконувати складну роботу, допомагаючи виграти війну.
Військово-морські навчання на озері Мічиган
Чикаго також стало центром підготовки новобранців ВМС. За фінансової підтримки ділових округів міста військово-морський флот заснував військово-морську навчальну станцію «Great Lakes», розташовану в Лейк-Блаффі, на березі озера Мічиган. 1 липня 1911 року відбулося її відкриття. Спочатку вона була розрахована на підготовку 1500 моряків. Оскільки війна в Європі загрожувала втягнути США, ця навчальна станція збільшилася в розмірах. Важливо зазначити, що вона була ідеальним місцем для підготовки військово-морських сил, оскільки тут були захищені води для кораблів. До кінця Першої світової війни на станції пройшли навчання близько 125 000 моряків.
Під час Другої світової війни ВМС придбали два розкішних круїзних судна, переобладнали та модифікували їх, перетворивши на єдині прісноводні авіаносці. Вони проводили тренування з пірса Navy Pier на озері Мічиган, у безпечних водах, куди не могли дістатися ворожі підводні човни. Завдяки таким правильним технічним рішенням ВМС змогли підготувати 18 000 пілотів для участі в операціях на авіаносцях.
Влітку 1941 року, за кілька місяців до атаки на Перл-Гарбор, ВМС перетворили пірс на Чиказький центр військово-повітряної технічної підготовки. У ньому одночасно перебувало до 12 000 матросів, морських піхотинців. Загалом близько 60000 осіб пройшли технічну підготовку. Центр вважався на той час найбільшою в країні програмою підготовки фахівців за конкретними спеціальностями.
Попри те, що військово-повітряна станція в Гленв’ю закрилася в 1955 році, спадщина Чикаго продовжила жити завдяки людям, які входили в її двері, як-от експрезиденти Джордж Буш, Джеральд Форд. Сьогодні військово-морська база Великих озер є єдиним навчальним центром ВМС США, де щорічно 35 000 цивільних осіб проходять підготовку, щоб стати моряками й служити на борту кораблів, захищаючи країну.
Громадянська підтримка
Окремо слід відзначити роль жителів Чикаго у війнах, які не тільки брали участь у виробництві військових товарів і навчанні новобранців, а й виконували безліч інших завдань, щоб принести користь війську. Діти збирали металолом для вторинного перероблювання й накопичували дрібні гроші, щоб придбати військові облігації. Сім’ї розводили величезні сади, вирощуючи на них фрукти та овочі, щоб якомога більше ресурсів відправити за кордон. Також містяни активно організовували й відвідували різноманітні мітинги та з гордістю купували військові облігації, забезпечуючи додаткові ресурси й підтримку своїм чоловікам, які перебували на фронті.
Разом жителі Чикаго стали не просто земляками, а міцною громадою, яка протягом багатьох років проявляла героїзм і підтримувала інших. Їхня велика спадщина досі живе в історії.