Сучасна поліція Чикаго пильно стежить за порядком у місті та займається розкриттям різних злочинів. Однак у XIX столітті все було по-іншому. Про формування поліційного органу та обов’язки його співробітників детальніше поговоримо на chicago-yes.com.
З чого все починалося?
У 1828 році в Чикаго обрали першого констебля, у 1831 році — шерифа округу Кук, які працювали неповний робочий день і зовсім не патрулювали. Громадянам, які потерпали від злочинців, доводилося звертатися спершу до судді за ордером, і лише тільки після його наказу констебль або шериф бралися за розслідування. У 1839 році в місті з’явилася нічна варта, яка стежила за пожежами, злочинцями й п’яницями. Її роботу контролював міський маршал.
Перемога на виборах нативістської американської партії «Know-Nothing» призвела до створення централізованої бюрократичної поліції. Ця партія підвищила ліцензійні збори з барів і тим самим спровокувала громадянське хвилювання «Lager Beer Riot» 21 квітня 1855 року. Тоді натовпи німців та ірландців вступили в сутичку з чинною поліцією. Міська рада швидко створила Департамент поліції Чикаго, розділений на три дільниці та очолюваний Сайрусом П. Бредлі. До нього увійшло 80 корінних жителів міста. Нова «превентивна» поліція, організована за зразком лондонської та нью-йоркської, патрулювала вдень і вночі та працювала на повну ставку. У 1858 році співробітники почали носити форму і стали вельми шанованими представниками державної влади.
Вступивши у свої повноваження, вони почали проводити арешти тисячі волоцюг та інших порушників порядку. Щойно жебраки або діти бачили поліціянта у формі, вони тут же тікали. Люди, які проживали в багатолюдних районах, де не було можливостей для громадського відпочинку, також негативно ставилися до поліціянтів. Вся причина була в тому, що до осіб, які шуміли або розпивали спиртні напої, вони могли застосувати фізичну силу, використовуючи гумові кийки. Перший час заарештованих доводилося штовхати, тягнути й навіть везти на тачанці в будівлю дільниці. Патрульний віз, який з’явився в 1881 році, полегшив арешти, проте питання насильства не вирішив. Містяни часто ігнорували закони, а поліція чинила з ними жорстоко.
Обов’язки поліціянтів
Поліціянти мали багато важливих задач, наприклад, регулювати роботу барів і придушувати будь-які бунти, але хабарництво і політичне втручання перешкоджали виконанню закону. За цим виникли гучні корупційні скандали, хоча більшість патрульних не отримували особливого зиску з хабарництва.
У період страйків і заворушень патрульних офіцерів перевели у великі військові формування, які не тільки боролися зі злочинністю та насильством. Також вони регулювали рух на мостах, допомагали пішоходам переходити вулиці, повертали загублених дітей, повідомляли про розбиті ліхтарі. Тисячі безхатченків щороку ночували в поліційній дільниці. Рівень убивств був низьким, а серйозні злочини — відносно рідкісними. У 1860 році в Чикаго створили детективний підрозділ. У 1861 році контроль за поліцією передали трьом комісарам, призначеним штатом. Децентралізація призвела до того, що поліція реагувала на звернення містян, але часто саме корупція визначала, яким справам приділяти більше уваги.
Впровадження нововведень
У 1856 році нести службу почали некваліфіковані новобранці іноземного походження. Першого афроамериканського офіцера призначили в Чикаго в 1872 році. Чорношкірі поліціянти працювали переважно в чорних кварталах. У 1885 році лави поліціянтів поповнили жінки. Основним їхнім обов’язком було наглядання за ув’язненими жіночої статі. У 1895 році в Чикаго ухвалили процедуру цивільної служби, і проходження письмових тестів стало основою для роботи та просування кар’єрними сходами. Під час випробувального терміну майбутні поліціянти проходили неформальне навчання.
Варто зазначити, що ця професія була дуже престижною і популярною. У середньому поліціянти патрулювали по 63 години на тиждень, більшу частину яких становили нічні патрулі. За свою роботу вони отримували хорошу зарплату, яка була більшою ніж у робітників заводів. У 1861 році їх не мали права звільнити без причини, а в 1887 році почала діяти спеціальна поліційна пенсійна система. Тож зовсім не дивно, що поліціянти трималися за свої робочі місця.
Щодо нововведень, у 1880 році чиказька поліція першою прийняла «сигнальну службу», об’єднавши телефон і телеграф. Таким чином, перебуваючи на ділянці, патрульні могли легко викликати швидку допомогу або патрульний візок.
На території Чикаго діяли й інші правоохоронні органи, включно з шерифом округу та Секретною службою США. Однак набагато важливішими були сили, які вели діяльність в передмістях. У багатьох віддалених населених пунктах охорона правопорядку довгий час залишалася прерогативою констеблів. Деякі великі передмістя, наприклад Гайд-Парк, Сісеро, Еванстон організовували власні поліційні загони. Проте люди, які входили до них були погано підготовлені до служби. Саме це стало однією з причин, які спонукали передмістя приєднатися до Чикаго в 1899 році. З розширенням міста близько 266 офіцерів з передмістя були переведені в поліційне управління Чикаго.
Розвиток поліції в Чикаго
У період з 1900 року по 1960 рік міська поліція активно розвивалася. Чиказький департамент поліції став найбільшим відомством у регіоні. У 1900 році в ньому працювало 3314 осіб. У структурі арештів відбулися деякі зміни. У 1907 році середній поліціянт здійснював близько 30 арештів на рік, приблизно половина з них за порушення громадського порядку, пияцтво або бродяжництво. Але набагато більше уваги громадськості привертала контрабанда спиртного, скандали та боротьба зі злочинністю.
Перед Першою світовою війною в місті зріс рух по боротьбі з проституцією. Він змусив поліцію вжити жорстких заходів, щоб припинити її в міських кварталах. Важливо зазначити, що під час правління мера Вільяма Томпсона проституція і бутлегерство процвітали. Нова адміністрація з 1923 року по 1927 рік безрезультатно намагалася придушити контрабанду спиртного.
Політика Томпсона, поряд зі страхами післявоєнними хвилями злочинності, змусили бізнесменів і реформаторів організувати Чиказьку комісію по боротьбі зі злочинністю та інші товариства, які стримано домагалися реформ. У 1910 році створили Поліційну академію, де учні здобували формальну освіту. У 1929 році навчання з 4-х тижнів збільшилося до трьох місяців.
Поява в Чикаго автомобілів внесла зміни в поліційну практику. У 1906 році організували кінний загін, який контролював дорожній рух. А в 1915 році поліція використовувала мотоцикли для переслідування порушників швидкісного режиму. У середині 1910-х років стали виписувати перші штрафи за порушення правил дорожнього руху, а не проводити арешти як раніше.
У 1920 році великого значення набували національні поліційні агентства. Через Сухий закон у Чикаго почало з’являтися дедалі більше федеральних агентів, багато з яких були корумповані. Нові закони розширювали юрисдикцію федерального уряду, і ФБР стало відігравати велику роль у забезпеченні порядку. Важливо зазначити, що перші федеральні агенти шпигували та виявляли антивоєнних дисидентів, вороже налаштованих іноземців, комуністів та інших радикалів.
У 1960 році розгорівся скандал через крадіжку зі зломом за участю поліції. Це спонукало мера Річарда Дж. Дейлі призначити Орландо В. Вілсона суперінтендантом поліції. Незабаром новопризначений суперінтендант розробив програму реорганізації, в якій основний акцент був на ефективності, а не на політиці відділення. Далі Вілсон здійснив кілька важливих змін:
- Переніс офіс суперінтенданта з мерії до поліційного управління;
- Оновив систему зв’язку, впровадив комп’ютери й поліпшив ведення обліку;
- Підвищив стандарти прийому на роботу, посилив дисципліну;
- Закупив нові патрульні машини;
- Ліквідував більшість піших патрулів.
Все це призвело до того, що поліціянти дуже швидко реагували на дзвінки містян, швидко прибували на виклики. А також змогли зміцнити свій престиж в очах громадськості. Вілсон поліпшив відносини поліції з афроамериканцями. Він набирав багато чорношкірих офіцерів, просував сержантів і наполягав на стриманості поліції в конфліктах, що виникли на расовому підґрунті.
З 1960-х років федеральні правоохоронні органи, особливо ФБР, розширили свою роль у боротьбі зі злочинними організаціями, наркоторговцями та корумпованими державними службовцями. Федеральна і штатна поліція регулярно співпрацювали з ними в розслідуванні справ, пов’язаних із наркотиками, і в облавах злочинців-втікачів.