Шлях Джейн Бірн є прикладом сміливої боротьби за політичну владу у місті, де домінувала чоловіча політична машина. Вона стала першою жінкою, яка очолила місто, і залишила помітний слід в його розвитку: від реформ у міському управлінні та підтримки культури до боротьби з криміналом і відстоювання прав громадян. Її політична кар’єра була сповнена перемог, криз, рішучих кроків та гострої критики, а сама Бірн увійшла в історію як символ прогресу та амбіційної жіночої лідерки у Чикаго кінця 20 століття. Далі на chicago-yes.
Біографія
Джейн Маргарет Берк народилася 24 травня 1933 року у госпіталі John B. Murphy у північній частині Чикаго. Її мати займалася домом, а батько працював віцепрезидентом Inland Steel. Вона здобула католицьку освіту, закінчила Saint Scholastica High School, а згодом навчалася у Saint Mary-of-the-Woods College та Barat College, де у 1955 році здобула ступінь бакалавра хімії та біології.
Політика увійшла в її життя у 1960 році, коли вона долучилася до президентської кампанії Джона Кеннеді. Під час роботи у штабі вона познайомилася з мером Чикаго Річардом Дж. Дейлі. Саме це знайомство далі визначило подальший розвиток її кар’єри. На його запрошення Бірн отримала посаду у державній антипрофільній програмі, а вже за кілька років почала працювати у міському комітеті з питань міських можливостей.
У 1968 році Бірн очолила Департамент з захисту прав споживачів Чикаго. Пізніше політична активність вивела її на національний рівень: вона стала делегаткою на Демократичній національній конвенції 1972 року та очолила комітет резолюцій ДНК у 1973 році.
Шлях до мерства
Після смерті Річарда Дейлі політичні сили у Чикаго переформатовувалися. У 1975 році Бірн призначили співголовою Демократичного центрального комітету округу Кук, проте вже у 1976 році її відсторонили. Конфлікт загострився після того, як Бірн публічно звинуватила нового мера Майкла Біландіка у “закулісній угоді” щодо підвищення тарифів на таксі. У відповідь її звільнили з посади керівниці департаменту споживчих справ. Саме цей конфлікт та політична ізоляція стали поштовхом для її власної кампанії на посаду мера. Вона офіційно оголосила про балотування у 1977 році.
Спершу експерти не вірили у шанси Бірн. Команда опонента планувала представити її як надто емоційну та “несерйозну” кандидатку. Але ситуацію кардинально змінила історична сніжна буря 1979 року, яка паралізувала місто та показала слабкість управління Біландіка. Бірн перемогла Майкла Біландіка завдяки комбінації підтримки афроамериканських виборців, громадських активістів та впливової підтримки Джессі Джексона. У підсумку вона перемогла на праймеріз 51% проти 49%. А вже на загальних виборах здобула рекордні 82,1% голосів. Її перемога у 1979 році суттєво підірвала репутацію політичної машини Річарда Дейлі та показала, що “незалежний” кандидат може перемогти у місті, де домінують партійні структури. Так вона стала першою жінкою в історії міста на посаді мера.
Рішення на посаді мера
Після інавгурації Бірн здійснила кілька історичних кроків. Спершу вона підтримала призначення першої в історії Чикаго темношкірої жінки-суперінтендентки шкільного округу – Рут Б. Лав. Також вона стала першою меркою, яка визнала ЛГБТ-спільноту, скасувала поліцейські рейди на гей-бари та проголосила “День гей-прайду”. З перших днів на посаді Бірн активно підтримувала культурні інституції та розвиток мистецтва. Водночас вона поступово почала співпрацювати з політиками старої машини — Едвардом Берком та Едвардом Врдоляком, яких раніше жорстко критикувала.
Бірн серйозно інвестувала у культуру:
- виділила кошти Ліричній опері Чикаго та Auditorium Theatre;
- підтримала встановлення скульптури Жоана Міро;
- сприяла зніманням фільмів у місті, зокрема культової стрічки “The Blues Brothers”.
Саме Бірн дала старт легендарному Taste of Chicago, а також підтримала проведення ChicagoFest. Вона також започаткувала ідею оновлення Navy Pier і створення майбутнього музейного кампусу.
Одним з найбільш резонансних її кроків стало тимчасове переселення до криміногенного району Cabrini-Green у 1981 році. Мета — привернути увагу до проблем насильства. Одразу після її переїзду поліція провела рейд і затримала членів банд, що планували стрілянину в її будинку. Бірн прожила там три тижні, після чого її звинуватили у піар-ході.
Адміністрацію Бірн називали “кадровим ліфтом” через постійні перестановки. Особливо гостро сприймали заміну афроамериканських членів освітньої ради на білих, серед яких були люди зі спірними поглядами. У сфері безпеки вона здійснила низку гучних кадрових ротацій, включно зі звільненням шефа поліції Джеймса О’Грейді, якого вона ж пізніше повернула наприкінці каденції.
У 1982 році вона подала проєкт ординансу, який забороняв реєстрацію нових пістолетів. Рішення ухвалили, але через багато років Верховний суд США визнав його неконституційним.
Поразка на виборах 1983 року
До 1983 року підтримка серед виборців значно впала — особливо серед афроамериканських громадян. На праймеріз вона посіла друге місце та поступилася конгресмену Гарольду Вашингтону.
Після цього Бірн ще кілька разів намагалася повернутися до влади. Вона брала участь у праймеріз 1987 року, балотувалася на посаду клерка окружного суду у 1988 році, востаннє йшла на вибори мера у 1991 році, але здобула лише 5,9% голосів.
Особисте життя
У 1956 році вона вийшла заміж за військового пілота Вільяма Бірна. У 1959 році він трагічно загинув під час польоту. Його смерть сильно вплинула на Бірн, яка залишилася з маленькою донькою Кетрін. Другий шлюб вона уклала у 1978 році з журналістом Джеймсом Макмулленом, який помер у 1992 році. Бірн жила в одному й тому самому будинку понад 40 років. Її донька Кетрін, адвокатка, померла у 2024 році. У Бірн залишився онук Віллі.
Джейн Бірн померла 14 листопада 2014 року у віці 81 року після ускладнень інсульту. Її поховали на кладовищі Calvary Catholic Cemetery в Еванстоні. Ще за життя та одразу після смерті місто вшанувало її пам’ять. Площу біля Water Tower Plaza назвали Jane M. Byrne Plaza, а транспортну розв’язку Circle Interchange перейменували на Jane Byrne Interchange. Її іменем було названо й композицію Sufjan Stevens — “Inaugural Pop Music for Jane Margaret Byrne”. У державному реєстрі Іллінойсу зазначено, що її політика під час каденції залишила тривалі структурні зміни — від прозорості моніторингу бюджету до заохочення громадської активності. Її перебування у Cabrini-Green справді стало каталізатором змін: після тритижневого переїзду там були проведені ремонтні роботи, додалися громадські сервіси (наприклад, поліцейська станція), а також підійнявся національний дискурс щодо умов життя у соціальному житлі.
Джейн Бірн увійшла в історію як жінка, яка змогла розхитати політичну систему Чикаго та очолити місто у непростий період. Її діяльність була неоднозначною, але безсумнівно впливовою: від реформ у сфері прав людини до розвитку культури, від кризи у Cabrini-Green до створення культових фестивалів. Її життя — це історія про амбіції, сміливість, конфлікти та боротьбу за свій голос у політиці.