Він увійшов в історію Чикаго як один з найсуперечливіших мерів початку 20 століття. Його шлях, від скромної роботи судового розпорядника до керівника одного з найбільших міст США, став відображенням амбіцій, політичних інтриг та складної взаємодії влади з кримінальним середовищем. Попри корупційні скандали, саме за його каденції стартувала робота над відомим Plan of Chicago, який сформував міську архітектуру майбутніх десятиліть. Далі на chicago-yes.
Професійна карʼєра
Свій професійний шлях Буссе розпочав як судовий розпорядник. Він працював у залі судді Теодора Брентано, зокрема під час резонансного процесу над Патріком Юджином Прендергастом — вбивцею мера Картера Гаррісона ІІІ. Цей період дав Буссе перший досвід роботи у сфері правосуддя та можливість увійти у політичні кола Чикаго.
Його політична кар’єра почалася у Республіканській партії. У 1894 та 1896 роках він був обраний до Палати представників штату Іллінойс, а вже у 1898 році став сенатором штату. Після цього політичний вплив привів його до посади державного скарбника Іллінойсу, яку він обіймав з 1902 року.
У 1905 році президент Теодор Рузвельт призначив Буссе постмайстром Чикаго — тоді ця посада була політичною і належала до впливових у міській ієрархії. Паралельно з політикою Буссе працював у бізнесі — був секретарем і скарбником Northwestern Coal Company до 1905 року.
Перемога на виборах 1907 року
У 1907 році Буссе переміг чинного демократичного мера Едварда Ф. Данна та очолив місто. Церемонія інавгурації відбулася 15 квітня того ж року.
Його прихід до влади супроводжувався очікуваннями оновлення та реформ, адже республіканці позиціювали себе як альтернатива демократичним управлінським підходам того часу. Проте події наступних років значною мірою зруйнували ці сподівання.
Робота на посаді
Мерська каденція Буссе запам’яталася масштабною корупцією. Він підтримував політичні зв’язки з низкою впливових діячів організованої злочинності. Його ім’я нерідко використовували для реклами сумнівних закладів, зокрема борделів, що лише посилювало суспільний резонанс.
У відповідь на зростання злочинності та морального занепаду у місті почали формуватися різні громадські рухи, спрямовані на очищення влади. У березні 1910 року мер Буссе призначив комісію з 30 представників Чикаго, що мала дослідити питання проституції та нелегального грального бізнесу. Експерти комісії, серед яких були громадські та релігійні діячі дійшли висновку, що система регулювання „vice district” застаріла і запропонували докорінні реформи. Звіт комісії, опублікований у 1911 році під назвою The Social Evil in Chicago, містив статистичні дані про проституцію та 96 рекомендацій для покращення ситуації. У “Chicago Tribune” визнали заслугу Буссе у тому, що він створив цю першу муніципальну комісію для наукового вивчення “соціального зла” у місті. Його власна реакція на звинувачення була доволі зухвалою: Буссе не приховував, що вечорами перебуває у салуні “J. C. Murphy” на Clark Street і не вважає це проблемою.
Попри корупційні тіні, Фредерік А. Буссе зробив один з найважливіших внесків у розвиток міста. Він підтримав Plan of Chicago — амбітний проєкт, який визначав архітектурне та інфраструктурне майбутнє мегаполіса. 4 липня 1909 року схвалив ідею створення комісії для його реалізації. 1 листопада 1909 року Чиказька міська рада затвердила склад Chicago Plan Commission — 328 впливових громадян міста були призначені за ініціативою Буссе. Чарльз Г. Вакер був призначений першим головою комісії за підтримки Буссе. Під егідою комісії був створений “Wacker’s Manual”, підручник для шкіл Чикаго, щоб виховувати молодь у дусі бачення плану — це був стратегічний інструмент просвітництва. Завдяки діям комісії, у період з 1912 року по 1931 рік було ухвалено 86 облігаційних питань, пов’язаних з проєктом Плану, що охоплювали близько 17 різних міських ініціатив.
У 1911 році Буссе спробував переобратися, але програв демократу Картеру Гаррісону IV. 17 квітня 1911 року він офіційно залишив посаду мера. Картер Гаррісон IV мав значну політичну спадщину. Його родина вже багато десятиліть брала активну участь у політиці Чикаго і користувався підтримкою різних громадських та бізнесових груп. Його кампанія ефективно використала невдоволення населенням. Місто на той час традиційно мало сильну демократичну основу. Після тривалого правління республіканця Буссе виборці прагнули змінити політичний курс. Його імідж “машинного політика”, навіть при підтримці Плану Чикаго, не переконав достатньо виборців.
Фредерік А. Буссе помер 9 липня 1914 року у віці 48 років від ураження серцевого клапана. Його поховали на кладовищі Грейсленд — одному з найвідоміших некрополів Чикаго, де спочивають багато впливових громадських і політичних діячів. Він залишив по собі неоднозначну спадщину. Його ім’я пов’язане як з масштабною корупцією та зв’язками з криміналом, так і з важливими містобудівними ініціативами, що вплинули на майбутнє Чикаго. Постать Буссе є прикладом того, як політичні амбіції можуть поєднуватися зі скандалами, а вагомі реформи співіснувати з тіньовими схемами та суперечливою репутацією.