Холодна війна — обмежене суперництво, яке розвивалося після закінчення Другої світової війни між США та Радянським Союзом. Важливо зазначити, що вона велася на політичному, економічному та пропагандистському фронтах і мала лише обмежене застосування зброї.
З кінця 1940-х по 1950-ті роки уряди Сполучених Штатів Америки та Радянського Союзу були запеклими ворогами й активно протистояли один одному в холодній війні. Антикомунізм домінував в американській внутрішній політиці. У Чикаго, як і інших містах, консервативні політики, міські газети намагалися викрити підривну діяльність комуністів і активно дискредитували ліберальні ідеї, пише chicago-yes.com.
Створення антикомуністичної комісії
Холодна війна досягла піку в 1948-1953-х роках. Важливо зазначити, що післявоєнну антикомуністичну діяльність у Чикаго розпочав законодавчий орган Іллінойсу. Влітку 1947 року він створив комісію, яка займалася розслідуванням підбурювальної діяльності, відому як Broyles Commission, названу на честь голови, сенатора-республіканця Пола Бройлса. Невдовзі їй вдалося виявити, що система освіти найвразливіша і в неї легко проникає комунізм. У 1949 році комісія провела слухання з розслідування політичної діяльності професорів Чиказького університету, але, оскільки викладачів захищав ректор університету Роберт Гатчінс, слухання нічого не дали.
Виходячи з результатів досліджень комісії, чиказькі антикомуністи дісталися до державних шкіл. У 1950-х роках газета Chicago Tribune засуджувала комуністичне правління і вела кампанію за видалення ліберальних навчальних програм зі шкіл. Восени 1950 року президент Ради з освіти Чикаго Вільям Трейнор створив комітет для вивчення методів пропаганди патріотизму і боротьби з комунізмом у школах. У 1955 році екзаменаційна комісія попросила кандидатів на посади вчителів заявляти про своє членство в «підривних» організаціях і відмовила в сертифікації деяким особам, аргументуючи це політичними мотивами.
Запровадження присяги вірності
Антикомуністи також хотіли запровадити присягу вірності для працівників державного сектору. На початку 1950-х років Пол Бойлс, підтримуваний Американським легіоном, виступив автором низки законопроєктів, спрямованих на оголошення комуністичної партії поза законом і вимогу присягання вірності для державних працівників. Губернатор-демократ Адлай Стівенсон наклав вето на ці закони, але влітку 1955 року новий губернатор Вільям Стреттон підписав закон, який змусив працівників складати присягу вірності. Троє вчителів державних шкіл Чикаго відмовилися її підписувати. Американський союз громадянських свобод подав позов від імені Ширлі Ленс, яка була однією з них. У ньому стверджувалося, що присяга не відповідає конституційним нормам, проте в 1956 році Верховний суд Іллінойсу відхилив цей позов.
Падіння комунізму в Чикаго
Протягом 1950-х років багато людей і організацій Чикаго страждали від звинувачень у комуністичних симпатіях. Червоний загін чиказької поліції підготував на них тисячі досьє і перешкоджав їхній діяльності. До кінця 1950-х років чиказька комуністична партія, в якій було кілька тисяч осіб, скоротилася до кількох відданих членів. Після того як стало очевидно, що комунізм не несе жодної загрози для американського суспільства, антикомунізм розпався. Однак Червоний загін продовжив свою діяльність до 1975 року, присяга вірності залишалася на законодавчому рівні до 1983 року, а холодна війна тягнулася до розпаду Радянського Союзу в 1991 році. Аналізуючи все вище сказане, можна зробити висновок, що події, які відбувалися під час холодної війни зіпсували життя багатьох людей і зробили умови праці та проживання нестерпними. Проте сильні духом чикагці змогли легко подолати складнощі.