Наприкінці 1960-х років, коли вирувала війна у В’єтнамі, у жителів Сполучених Штатів розділилася думка щодо цього конфлікту. Зокрема, невдоволення, яке зростало, і антивоєнний настрій досягли точки кипіння в Чикаго під час Національного з’їзду Демократичної партії у 1968 році. Далі на chicago-yes.com.
Війна у В’єтнамі
Після того, як у 1945 році Друга світова війна була закінчена, ставлення США до Радянського Союзу та комунізму було негативним. При цьому з боку СРСР така думка була відзначена дуже різким несхваленням. З кінця 1940-х років і аж до початку 1990-х років США всіляко намагалися зупинити поширення ідеології комунізму в усьому світі. Уряд Сполучених Штатів навіть розробив політику втручання у справи країн, які вони вважали вразливими для комуністичного впливу. На початку 1960-х ця політика призвела до участі в дуже спірній війні у В’єтнамі. Під час цієї війни Сполучені Штати намагалися утримати Південний В’єтнам від контролю комуністичного Північного В’єтнаму. Ціна війни у В’єтнамі – це понад 2 мільйони життів в’єтнамців та майже 58 тисяч життів американців.
Думка чикагців про війну у В’єтнамі
Війна у В’єтнамі загострилася на початку 1960-х років. Це викликало широку критику та опір населення США. Антивоєнний рух набирав нових обертів по всій країні. Рух також підсилював масовий призив на військову службу та зростаюча кількість жертв. Чикаго, відомий своєю активною політичною діяльністю, став центром антивоєнних рухів у 20 столітті.
Національний з’їзд Демократичної партії
У серпні 1968 року у Чикаго пройшов Національний з’їзд Демократичної партії. Паралельно із цим заходом у місті зібралися протестувальники проти війни у В’єтнамі. З’їзд був спрямований на висування кандидата в президенти, але натомість він став центром запеклого зіткнення між антивоєнним рухом та істеблішментом.
Однією з відомих груп, які брали участь у протестах, були їппі на чолі з активістами Еббі Хоффманом та Джеррі Рубіном. Їппі були відомі своїм культурним активізмом. Вони прагнули зруйнувати умовності та кинути виклик політичній еліті.
Антивоєнні протести в Чикаго наприкінці 1960-х років призвели до запеклих сутичок між демонстрантами та поліцією. Багато протестантів було заарештовано. Суд над сімома організаторами протесту, включаючи Хоффмана та Рубіна, привернув увагу всієї країни та став символом боротьби між інакодумством та владою.
Протести проти війни у В’єтнамі в Чикаго висунули антивоєнний рух на передній план суспільної свідомості. Це виявило глибокі розбіжності всередині американського суспільства та викликало загальнонаціональні дебати про роль інакодумства у демократії. Події в Чикаго змусили багатьох американців задуматися про дії та політику уряду.
Ранні антивоєнні протести в Чикаго значно вплинули на наступні протести та антивоєнну активність по всій країні. Вони стали джерелом натхнення і поштовхом для майбутніх рухів. Жителі США почали виходити на мирні та культурні протести у різних містах. Вони відважно боролись за громадянські права, соціальну справедливість, мир та припинення війни у В’єтнамі.
Протести проти війни у В’єтнамі в Чикаго стали поворотним моментом в антивоєнному русі та американській історії. Вони символізували силу простих громадян, які наважилися кинути виклик ситуації у В’єтнамі. Події в Чикаго у 1960-х роках стали справжньою рушійною силою змін.