У 1983 році вибори мера Чикаго швидше нагадували війну, аніж виборчу кампанію. Перемога Гарольда Вашингтона стала справжнім шоком для політичної еліти міста. Адже вперше посаду мера в Чикаго обійняв афроамериканець, який категорично виступив проти закулісних ігор та корупційних домовленостей. Протягом усієї каденції Гарольд Вашингтон боровся за прозорість, рівні права для всіх районів та знищення корупції. Пропонуємо ознайомитися з історією політичного лідера Чикаго, якому вдалося довести головну істину: влада повинна належати місцевим жителям, а не корумпованим чиновникам. Далі на chicago-yes.
Чикаго на початку 1980-х років: місто, яке потребувало змін
У 1980-х роках Чикаго, як і впродовж попередніх двох десятиліть, вважалося одним із найбільш расистських міст США. Так, в районах, де проживало темношкіре населення, не облаштовували жодних зручностей та інфраструктури. Дітям іншої раси заборонили відвідувати державні школи, де навчалися білі діти.
Також у Чикаго для афроамериканців будували багатоповерхові житлові будинки, щоб запобігти їхньому переселенню в так звані «білі» райони. Не зупиняючись на існуючих обмеженнях, політична еліта Чикаго ініціювала будівництво системи автомагістралей, які ще більше розмежували райони проживання афроамериканців і білого населення та фактично посилили їхню ізоляцію.
Окрім нерівності та расизму в місті процвітала тотальна корупція. У 1980-х роках Чикаго залишалося втіленням класичної американської партійної системи, яку протягом багатьох років очолював мер – Річард Джозеф Дейлі.
Місцева влада десятки років працювала за одним принципом: доступ до посад у міській раді, контрактів та контролю за комунальними послугами отримували люди не з високими професійними якостями, а ті, хто виявляв відданість та виконував вказівки партійних босів.
Найяскравіше корупція проявлялася у сфері забудови та виділення земельних ділянок. Зокрема, в міській раді Чикаго алдермени або іншими словами депутати працювали за негласними правилами: будь-яке рішення, що стосувалося забудови чи передання землі автоматично отримувало підтримку.
Також місцевим підприємцям видавали дозволи на будівництво чи ведення бізнесу лише після сплати хабара або внесення обов’язкової пожертви до передвиборчого фонду. Напередодні чергових виборів Чикаго було виснажене масштабною корупцією та нерівністю, які панували в місті.
Вибори 1983 року та перемога Гарольда Вашингтона
Гарольд Вашингтон був конгресменом США і його цілком влаштовувала ця посада. Політик не мав наміру балотуватися на мера Чикаго. Місцеві афроамериканські лідери запропонували Гарольду Вашингтону взяти участь у виборчих перегонах. Однак, він висунув для цього дві умови: наявність достатнього фінансування та щонайменше 50 тисяч нових виборців від темношкірого населення Чикаго.
Прихильникам політика вдалося заручитися підтримкою достатньої кількості виборців, і він висунув свою кандидатуру на пост мера Чикаго. Гарольд Вашингтон був високоінтелектуальною особистістю та завжди вмів знаходити спільну мову з людьми з різних верств населення. Водночас неймовірна харизма та ораторський талант робили його цікавим і непересічним політиком.
На виборах 1983 року Гарольд Вашингтон здобув перемогу та став першим афроамериканцем на посаді мера Чикаго. Його перемога викликала гострий спротив з боку частини представників Демократичної партії, які підтримували чинного керівника міста, а також республіканців.
У своїх передвиборчих промовах під гаслом «Давайте об’єднаємося заради одного міста» політик неодноразово закликав до реформ та справедливості, що знайшло великий відгук в афроамериканського та латиноамериканського населення Чикаго. Зокрема, за підсумками голосування Гарольд Вашингтон отримав 99 відсотків підтримки в темношкірого населення та 89 відсотків у латиноамериканців, які мешкали в Чикаго.
Незважаючи на те, що політик виграв вибори, його боротьба за справедливість та подолання расової нерівності лише розпочиналася.
«Council Wars»: як мер Чикаго боровся проти системи, що не хотіла змінюватися
Будь-які спроби Гарольда Вашингтона змінити політичну систему Чикаго чи ініціювати нові реформи стикалися з опором опозиційної фракції під головуванням консерваторів Едварда Берка та Едварда Врдоляка. Вони володіли більшістю у міській раді, тому могли блокувати всі ініціативи новообраного мера.
Протистояння Гарольда Вашингтона увійшло в історію під назвою «Council Wars» (Війни міської ради). Зокрема, опозиціонери перешкоджали меру призначати нових людей на ключові посади та затверджувати міський бюджет. Окрім того, практично відразу прихильники расизму та консервативного підходу в політиці отримали контроль над основними комітетами, що значно ускладнило роботу Гарольда Вашингтона та його команди. Нерідко мер вдавався до права вето, щоб заблокувати корупційні ініціативи опозиції.
Однак, все ж Гарольду Вашингтону вдалося провести ряд ключових реформ, які поступово змінювали політичний ландшафт Чикаго. Зокрема, це:
- відміна патронажної системи призначень. Завдяки судовим рішенням мер усе ж зміг відмовитися від практики прийняття на роботу та звільнення муніципальних службовців за політичними списками. Таким чином, тисячі посадовців більше не залежали від своєї партійної приналежності під час призначення на посаду чи звільнення.
- рівномірний розподіл ресурсів. Ремонт інфраструктури, вуличне освітлення та вивезення сміття в Чикаго почали розподіляти не за расовим критерієм чи політичною прихильністю певних округів міста, а відповідно до потреб того чи іншого району. Південна та західна частина Чикаго, які раніше перебували в скрутному стані, вперше відчули як місцева влада може турбуватися про громадян.
- відкриття бюджету та контрактів для громадськості. За каденції Гарольда Вашингтона запровадили нові правила підписання міських контрактів. Окрім того, інформація про витрати міста, дозволи на ведення бізнесу потрапила в публічний доступ. Через нововведення частина алдерменів втратила можливість роздавати підряди лояльним до них підприємцям.
Переломний момент 1986 року
Ситуація кардинально змінилася на користь Гарольда Вашингтона та його команди в 1986 році. Саме тоді федеральний суд прийняв рішення про проведення перевиборів у декількох округах. За результатами голосування розклад нових сил у міській раді Чикаго змінився – 25 на 25. При цьому у випадку рівної кількості голосів саме мер мав право ухвалити остаточне рішення.
Гарольд Вашингтон врешті-решт отримав контроль над законодавчим органом та перебрав ініціативу повністю у свої руки. Він також домігся розпуску опозиційного блоку.
У 1987 році Гарольда Вашингтона переобрали вдруге і він отримав значно ширшу підтримку. На декілька ключових посад в місті призначили темношкірих політиків, що лише зміцнило рівень підтримки мера серед афроамериканського населення.
В Гарольда Вашингтона було чимало далекоглядних планів, серед яких – перенаправлення ресурсів з центральних районів Чикаго в занедбані райони; створення робочих місць для бідних жителів міста. Також підприємства отримували від міста субсидії на відкриття робочих місць.
Гарольд Вашингтон пробув на посаді після переобрання лише 7 місяців, коли сталося непоправне. 25 листопада 1987 року політик знепритомнів у власному кабінеті, попри зусилля медиків врятувати його життя не вдалося. Офіційна причина смерті Гарольда Вашингтона – інфаркт міокарда.
Після смерті мера політична коаліція розпалася, а чимало поставлених завдань і цілей так і залишилися нереалізованими.
Політичний спадок: як Гарольд Вашингтон назавжди змінив Чикаго
«Якби Гарольд жив, у нас було б набагато збалансованіше зростання», – розповів Девід Кук, який багато років працював з мером Чикаго.
Ця думка дуже вдало описує головну спрямованість реформ політика: місто має працювати для кожного мешканця, а не лише для обраних верств населення.
До приходу до влади Гарольда Вашингтона Чикаго було поділене на своєрідні касти: діловий центр та білі елітні райони, на які спрямовувалась велика частка муніципальних інвестицій, тоді як округи з латиноамериканським та афроамериканським населенням постійно перебували в занедбаному стані.
Натомість Гарольд Вашингтон зумів зламати корупційну систему, довівши проведеними реформами, що інфраструктура, соціальні програми та якісні дороги мають бути доступними для кожного мешканця, незалежно від кольору шкіри.
Саме його бачення роботи міської влади Чикаго стало новим стандартом, який надалі враховували наступні очільники міста.